Державна установа “Житомирська виправна колонія (№4)”

Частиною 1 статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК) передбачено, що норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою 4 м2. Однак, під час відвідування встановлено, що в деяких житлових приміщеннях установи вищезазначені вимоги не дотримуються. Для прикладу, під час відвідування одного із житлових приміщень відділення СПС № 8, у якому проживало 73 засуджених, встановлено, що його площа становить 160 м2, таким чином, фактична площа на одну особу складає лише 2,2 м2. У житловому приміщені відділення КДіР розміщувалось 20 спальних місць, у той час, як площа приміщення складала 29 м2, таким чином, фактична площа на одну особу складає лише 1,4 м2. Аналогічні порушення норм площі мали місце в інших приміщеннях. У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету [CPT/Inf (97) 10] зазначено, що проблема із переповненими камерними приміщеннями призводить до антисанітарних умов, постійної відсутності приватності, перезавантаження медичних служб та інфраструктури установи і тому потребує усунення. Крім того, вказане порушення може стати приводом для подання чергових заяв проти України до Європейського суду з прав людини. Так, лише протягом 2025 року Європейським судом з прав людини проти України ухвалено 14 рішень, у яких констатовано порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв’язку з неналежними умовами тримання, зокрема через нестачу площі у житлових приміщеннях.

Під час відвідування групою НПМ встановлено, що в установі наявна практика розміщення на зовнішній стороні дверей камерних приміщень ДІЗО, у яких тримаються засуджені за вчинення дисциплінарного проступку, поіменних карток, які містять статті Кримінального кодексу України, за якими засуджено зазначених осіб (фото 11). Європейський комітет у доповіді Уряду України за наслідками візиту 4 - 13 серпня 2020 року до України [CPT/Inf (2020) 40] зазначив, що слід зупинити таку практику, оскільки вона сприяє лише розвитку стигматизації та ускладненню стосунків між засудженими до довічного позбавлення волі та працівниками установи.

. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО представниками групи НПМ встановлено недостатню потужність освітлювальних приладів і надмірну заґратованість вікон, що призводить до недостатнього рівня освітлення (фото 12). Згідно з додатком Ж «Нормативні показники освітлення приміщень житлових будівель», Державних будівельних норм України В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення», освітленість робочих поверхонь спальних приміщень має складати не менше 150 lux. У 11 Загальній доповіді [CPT/Inf (2001) 16] Європейський комітет наголошує, що заходи безпеки щодо певних категорій утримуваних осіб доцільно вживати, але вони не повинні позбавляти таких осіб доступу до свіжого повітря та природного освітлення. Світло і повітря є базовими фізіологічними потребами людини, а отже невід’ємними правами кожної особи. Відсутність доступу до сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для розвитку та поширення різних захворювань, зокрема туберкульозу.

Крім того, стіни прогулянкових двориків ДІЗО облаштовані у формі суцільного загартування (клітка) та мають невеликі розміри для пересування і фізичної активності засуджених (фото 13). Європейський комітет у доповіді Уряду України за наслідками візиту 24 листопада - 6 грудня 2002 року до України [CPT/Inf (2004) 34], рекомендував переглянути проєктування прогулянкових майданчиків у пенітенціарних установах, з метою забезпечення засуджених можливості займатися фізичними вправами і здійснення прогулянок на свіжому повітрі.

. Відповідно до пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 (далі – ПВР УВП), для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 °C.

. Згідно із пунктом 3.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 849/5 (далі – Положення про лазне-пральне обслуговування), миття у лазні засуджених (осіб, узятих під варту) здійснюється не менше двох разів на тиждень з обов’язковою одночасною заміною натільної білизни. Проте у порушення зазначених вимог, засуджені мають змогу відвідувати лазню лише один раз на тиждень.

Під час відвідування групою НПМ установи встановлено, що у камерних приміщеннях ДІЗО здійснюється цілодобове відеоспостереження. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що цілодобове відеоспостереження у камерних приміщеннях за ув’язненими та засудженими є порушенням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, справа «Van der Graaf against the Netherlands» (заява № 8704/03). Цілодобове відеоспостереження у камерних та житлових приміщеннях, стає приводом до подання численних заяв засуджених до Європейського суду з прав людини. Європейський комітет у доповіді за наслідками візиту до України 4 - 13 серпня 2020 року [CPT/Inf (2020) 40] наголошує, що застосування цілодобового відеоспостереження у житлових або камерних приміщеннях суттєво порушує право на приватне життя і робить увесь режим ще більш тяжким, особливо якщо це відбувається упродовж довгого часу. Відеоспостереження у камерних приміщеннях може бути виправданим в окремих випадках, зокрема, коли існує ризик завдання собі шкоди чи спроби самогубства, або якщо існує конкретна підозра того, що утримуваний займається у камері діяльністю, яка може поставити під загрозу безпеку. Водночас Європейський комітет рекомендує встановити системи відеоспостереження у прогулянкових двориках, службових приміщеннях, виробничих зонах, коридорах та інших приміщеннях загального користування (за винятком житлових камер) з метою забезпечення безпеки та захисту утримуваних осіб від катувань або жорстокого поводження. Таким чином, в установі слід забезпечити дотримання балансу між вимогами безпеки та правом і засуджених на повагу до приватного життя. З огляду на це, доцільним є перенесення систем відеоспостереження з житлових та камерних приміщень до службових і виробничих приміщень, місць несення служби персоналом та прогулянкових двориків, де існує підвищений ризик неправомірних дій або застосування надмірної фізичної сили.

Відповідно до Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 № 3233/5, та пункту 1 розділу XII ПВР УВП засуджені мають право користуватись власним планшетним комп’ютером без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами. У пункті 1 розділу XII ПВР УВП зазначено, що програмне блокування (розблокування) камер планшетного комп’ютера здійснює посадова особа відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв’язку та інформатизації, яка відповідно до розподілу функціональних обов’язків організовує роботу з питань доступу засуджених до Інтернету. Згідно із додатку 5 ПВР УВП засуджені мають право зберігати при собі ігрові приставки, портативні ігрові консолі та зарядні пристрої до них (1 шт.) без можливості виходу в мережу Інтернет. Під час конфіденційного спілкування засуджені повідомили групі НПМ, що адміністрація установи фактично не дозволяє зберігати при собі та користуватись планшетними комп’ютерами, а також ігровими приставками, попри наявність у засуджених можливості отримати від родичів або придбати зазначені присторої.

У порушення вимог пункту 1 розділу XIII ПВР УВП, перед прогулянковими двориками ДІЗО відсутні поштові скриньки, передбачені для відправлення листів засудженими. У своїй 27 Загальній доповіді Європейський комітет наголошує на необхідності забезпечення прямого та конфіденційного доступу до механізмів оскарження, наприклад шляхом встановлення скриньок для скарг, доступних для скаржників у відповідних місцях, які можуть відкривати тільки особи, відповідальні для забезпечення конфіденційності скарг.

У порушення вимог пункту 6 розділу II ПВР УВП, у камерних приміщеннях ДІЗО відсутня наочна інформація із зазначенням номерів телефонів «гарячих ліній», поштових та електронних адрес державних органів і Європейського суду з прав людини.

У виправній колонії з 37 засудженими, які виконують роботи із господарського обслуговування, укладено виключно цивільно-правові договори (далі – ЦПД). Така практика групою НПМ розцінюється як неприпустима і потребує негайного перегляду та нормативно-правового врегулювання з огляду на те, що відповідно до роз’яснень Державної служби України з питань праці, ЦПД укладається для виконання разових, а не систематичних робіт. Через вищезазначене, засудженим не проводяться інструктажі з питань охорони праці, а також не забезпечується видача засобів індивідуального захисту. Крім того, на засуджених, які працевлаштовані за ЦПД, не поширюється дія трудового законодавства і вони позбавлені захисту трудових прав та не мають соціальних гарантій такі як гідні та безпечні умови праці, нормований робочий час, регулярна виплата заробітної плати не нижче мінімальної, захист від необґрунтованих штрафів, можливість навчатися та підвищувати кваліфікацію тощо (посилання на роз’яснення Державної служби України з питань праці: https://dsp.gov.ua/podolannia-nelehalnoi-zainiatosti/trudovyi-chy-tsyvilno-pravovyi-dohovir/). Для прикладу, при вивчені групою НПМ відомостей про нарахування грошової винагороди за березень 2026 року, зафіксовано, що середня заробітна плата засуджених, які виконують роботи із господарського обслуговування, складає близько 2316 грн (без вирахування податків та комунальних послуг), що менше за встановлену мінімальну заробітну плату, яка станом на січень 2026 року складала 8647 грн відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Відповідно до пункту 1.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 (далі Типове положення), зазначені вимоги є обов'язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності. Згідно із пункту 6.1. Типового положення, працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. У ході відвідування групою НПМ встановлено, що адміністрація виправної колонія та підприємства № 4 не проводить навчання та перевірки знань з питань охорони праці засуджених, які залучені до праці. Адміністрація ВК пояснили таку практику тим, що на осіб, залучених до праці на підставі цивільно-правових договорів, відповідні вимоги щодо проведення інструктажів не поширюються. Водночас встановлено випадок отримання засудженим тілесного ушкодження, а саме травми ноги та кровотечі, під час роботи на підприємстві № 4. При спілкуванні засуджений зазначив, що не володів необхідними навичками роботи з обладнанням та не був належним чином ознайомлений із правилами техніки безпеки. Наслідком отримання травм засудженим стало відсутність належного навчання та інструктажу щодо безпечного користування виробничим обладнанням і станками.

Подібна ситуація встановлена і щодо забезпечення засуджених спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту. Зі слів адміністрації установи, у зв’язку із залученням засуджених до праці на підставі цивільно-правових договорів забезпечення засуджених засобами індивідуального захисту належним чином не здійснюється. Так, засуджені, які працевлаштовані в установі зварювальниками, працюють без відповідного спецодягу для зварювальних робіт (рукавиці, фартухи для зварювальних робіт тощо) у результаті чого отримали опіки відкритих частин тіла (фото 15). Зазначене є порушенням статті 8 Закону України «Про охорону праці», згідно із яким, роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У цивільно-правових договорах № 164-Ц, № 165-Ц та № 166-Ц, які укладені із засудженими, не визначено належні умови праці. Зокрема не зазначено: порядок прийняття-передачі товарів (робіт, послуг), права сторін договору, порядок внесення змін і доповнень до договору та порядок вирішення спорів. Вищезазначене є порушенням вимог пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5.

Згідно вимог пункту 2 статті 125 КВК засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Під час вивчення документів, які регламентують надання освітніх послуг в установі, зафіксовано, що навчання засуджених проводиться за програмою 10 та 11 класів, яке забезпечують вчителі Ліцею № 20 м. Житомира Ведмеденко Б.М., Подвисоцький Р.В. та Усатий В.Д., відповідно до розкладу уроків на 2025/2026 навчальний рік. Зазначений розклад затверджений начальником ВК та директором Ліцею № 20 м. Житомир. Поряд з цим, під час конфіденційного спілкування із засудженими до представників групи НПМ надходила інформація, що уроки-консультації викладачами Ліцею № 20 м. Житомира проводяться нерегулярно та формально. Крім того, представниками групи НПМ зафіксовано, що 29 квітня 2026 року установу відвідував лише один викладач Ліцею № 20 м. Житомира, і проводив навчання засуджених лише близько двох годин.

У ході аналізу службової інформації групою НПМ встановлено значний некомплект працівників в установі, (під час відвідування складав 15 % від штатної чисельності працівників), який призводить до синдрому постійної втоми, емоційного виснаження та збільшує напругу між засудженими та персоналом. Європейський комітет у доповіді за наслідками візиту до України у період з 16 по 27 жовтня 2023 року [CPT/Inf (2024) 20] рекомендував вжити заходів для суттєвого збільшення0, кількості персоналу у пенітенціарних установах з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду. Забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.