Медична частина № 72 Філії державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально- виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях

У медичній частині наявна вакантна посада лікаря-терапевта. Крім того, штатним розписом медичної частини не передбачено посаду лікаря-психіатра, незважаючи на те, що в установі перебувають особи, які потребують психіатричної допомоги, постійного медичного спостереження та відповідного супроводу. У зв’язку з цим лікар-психіатр залучається до проведення медичних оглядів епізодично шляхом залучення спеціаліста з іншого закладу охорони здоров’я філії. Така організація медичної допомоги не забезпечує постійної участі лікаря-психіатра у проведенні медичних оглядів, що не відповідає вимогам абзацу другого пункту 2 глави 2 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 (далі – Порядок), відповідно до якого в медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики – сімейний лікар), лікар-психіатр та лікар-стоматолог. Відсутність лікаря-терапевта та лікаря-психіатра у складі медичного персоналу, який постійно забезпечує медичну допомогу в установі, створює ризики несвоєчасного проведення медичних оглядів, виявлення захворювань, призначення та коригування лікування, а також належного медичного спостереження за станом здоров’я осіб, які перебувають в установі. Зазначені обставини також створюють ризик формального проведення медичних оглядів та неналежної оцінки стану здоров’я пацієнтів. Відповідно до пункту 38 рекомендацій ЄКЗК (CPT/Inf(93)12-part), де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах.

У медичній частині відсутні спеціально облаштовані ізолятори для перебування хворих на туберкульоз або осіб із підозрою на зазначене захворювання (палати ізоляції аерогенної інфекції). Пацієнти з підозрою на туберкульоз тимчасово розміщуються в звичайних палатах стаціонару до подальшого направлення до спеціалізованої протитуберкульозної лікарні, що унеможливлює належну разову ізоляцію потенційно заразних хворих від інших засуджених, що порушує вимоги «Стандартів інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз», затвердженого наказом МОЗ від 01.02.2019 № 287, якими передбачено вимоги для таких приміщень.

1. Під час вивчення медичної документації, зокрема медичних карток стаціонарних хворих за формою № 003/о, які проходили лікування в медичній частині стаціонару виявлено недоліки в медичній документації. Зокрема відсутній опис перебігу захворювань, результатів динамічного спостереження за пацієнтами та обґрунтування призначеного лікування.Так, у одного із пацієнтів у медичній карті стаціонарного хворого (форма № 003/о) якому встановлено діагноз «Гострий правобічний отит» та який, відповідно до медичної документації, перебуває на лікуванні з приводу зазначеного захворювання близько шести місяців у щоденникових записах протягом зазначеного періоду загальний стан пацієнта систематично оцінюється як «задовільний», без належного відображення динаміки захворювання, результатів проведеного лікування, його ефективності, наявності або відсутності клінічних проявів захворювання та причин продовження лікування (фото 3)За таких обставин медична документація не дає можливості об’єктивно встановити, чи проводилася належна оцінка ефективності терапії, чи переглядалася тактика лікування з урахуванням тривалості захворювання, а також чи були наявні медичні показання для продовження призначеного лікування.Вказане може свідчити про формальний характер ведення медичної документації та неналежне здійснення динамічного медичного спостереження за пацієнтом. Відсутність у медичній картці повної та послідовної інформації про перебіг захворювання і корекцію лікування унеможливлює належний контроль за якістю та безперервністю надання медичної допомоги, а також створює ризик несвоєчасного перегляду діагнозу та лікувальної тактики у разі відсутності позитивної клінічної динаміки, що не відповідає встановленим вимогам щодо ведення медичної документації, визначеним наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, та свідчить про неналежне документування персоналом медичної частини процесу надання медичної допомоги

Відсутність лікаря-терапевта та лікаря-психіатра у складі медичного персоналу, який постійно забезпечує медичну допомогу в установі, створює ризики несвоєчасного проведення медичних оглядів, виявлення захворювань, призначення та коригування лікування, а також належного медичного спостереження за станом здоров’я осіб, які перебувають в установі. Зазначені обставини також створюють ризик формального проведення медичних оглядів та неналежної оцінки стану здоров’я пацієнтів.

В медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом МОЗ від 27.03.2012 № 200. Як наслідок особи, які перебувають в установі, позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування, яке затверджено статтею 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».         ЄКЗК у своїй доповіді до Уряду України за результатами візиту з 16 по 27 жовтня 2023 року зазначив, що потрапляння до пенітенціарної установи повинно бути можливістю для вирішення проблем, пов’язаних із наркотиками, і тому відповідна медична допомога має бути надана всім зацікавленим особам. В усіх установах повинно бути доступне відповідне медичне обслуговування.

У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, протипожежна система не облаштована належним чином, у приміщеннях медичної частини відсутня протипожежна сигналізація, що підвищує ризики пожежної небезпеки та загрожує життю засуджених у разі виникнення пожежі.

У ході відвідування встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства та законодавства у сфері поводження з медичними відходами. Зокрема, всупереч вимогам розділів VIII та IX наказу Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2024 № 1827 у медичній частині не облаштовано спеціально визначеного приміщення для тимчасового зберігання медичних відходів. Натомість їх зберігання та накопичення здійснюється у кабінеті медичної частини, яке не призначене для цих цілей та не відповідає встановленим вимогам щодо безпечного поводження з медичними відходами.

У кабінеті лікаря-стоматолога виявлено лікарські засоби та вироби медичні із закінченим строком придатності, що свідчить про неналежну організацію контролю за їх обігом та недотримання вимог підпункту 5 пункту 3 розділу V Правил проведення вхідного контролю якості лікарських засобів у закладах охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ від 16.12.2003 № 584. Лікарські засоби із закінченим строком придатності не можуть бути допущені до медичного застосування, а їх зберігання разом із лікарськими засобами, придатними до використання, створює ризик їх застосування під час надання медичної допомоги

Наявна потреба у проведенні поточних ремонтних робіт. У медичній  частині відремонтована палата, проте стіни мають нерівну, шорстку поверхню, що унеможливлює вологе прибирання та дезінфекційну обробку, та порушує вимоги розділу IV пункту 4.2, розділу VIII пункту 8.2 та 8.3 наказу МОЗ від 02.04.2013 № 259 «Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Санітарно-протиепідемічні вимоги до закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу»

Під час конфіденційного спілкування з медичним персоналом та засудженими особами виявлено, що медична частина не забезпечена в повному обсязі лікарськими засобами, зокрема гепатопротекторами, ноотропними та супозиторіями. Наявний дефіцит лікарських засобів обмежує можливість проведення повноцінного терапевтичного курсу, перешкоджає належному виконанню призначень лікаря та знижує якість надання медичної допомоги.Зазначене свідчить про недотримання вимог статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою засуджені мають право на медичну допомогу і лікування, а їхнє медико-санітарне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства про охорону здоров’я, зокрема статті 49 Конституції України та статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».Водночас відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014             № 1348/5/572, медична допомога засудженим має надаватися відповідно до клінічних протоколів та з урахуванням їхніх фактичних потреб у лікуванні. Формування та підтримання запасу ліків має здійснюватися з урахуванням вимог Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333.