Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський обласний центр психічного здоров’я»

У закладі відсутнє захисне укриття, яке могло б забезпечити належний рівень захисту пацієнтів та працівників у разі виникнення надзвичайної ситуації, пов’язаної з воєнними діями, зокрема під час повітряної тривоги, ракетного або артилерійського обстрілу.Відсутність у закладі укриття створює реальні ризики для життя та здоров’я осіб, які перебувають у ньому, оскільки у разі виникнення загрози працівники та пацієнти фактично позбавлені можливості своєчасно переміститися до безпечного місця, призначеного для колективного захисту від небезпечних факторів, що виникають внаслідок воєнних дій. Особливо вразливими у такій ситуації є пацієнти, які через стан здоров’я, психічні розлади, порушення мобільності, похилий вік або інші обставини можуть потребувати сторонньої допомоги під час евакуації та переміщення до укриття.Згідно з Кодексом цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту призначені для захисту людей від небезпечних факторів, що виникають, зокрема, внаслідок надзвичайних ситуацій та воєнних дій. До об’єктів фонду захисних споруд належать, зокрема, сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.Відсутність такого приміщення у закладі унеможливлює забезпечення належного та своєчасного укриття пацієнтів і персоналу під час повітряної тривоги та інших загроз. При цьому навіть найпростіше укриття має бути пристосоване для тимчасового перебування людей та призначене для зменшення впливу небезпечних факторів у разі воєнних дій.Зазначене набуває особливого значення для закладу охорони здоров’я, оскільки пацієнти не завжди мають можливість самостійно та оперативно залишити приміщення, спуститися до підвального приміщення або іншої безпечної зони. У разі раптового обстрілу або іншої надзвичайної ситуації відсутність заздалегідь визначеного та належно облаштованого місця укриття може призвести до несвоєчасної евакуації, скупчення людей у коридорах, сходових клітках чи інших приміщеннях, які не забезпечують необхідного рівня захисту.Таким чином, відсутність захисного укриття свідчить про неналежне забезпечення безпечних умов перебування пацієнтів і роботи персоналу закладу в умовах воєнного стану та створює загрозу для реалізації права пацієнтів і працівників на життя, здоров’я та безпеку.

Під час аналізу штатного розпису з’ясовано наявність значної кількості вакантних посад, що свідчить про неповне кадрове забезпечення лікарні.Зокрема, вакантними залишаються 29,25 шт. одн. лікарських посад, серед яких лікар-психіатр, лікар-терапевт, лікар-невролог, лікар-нарколог, лікар-психотерапевт/психотерапевт, лікар-рентгенолог, лікар-епідеміолог, а також посада медичного директора та інші лікарські посади.Серед середнього медичного персоналу вакантними є 35,75 шт. одн., а саме: посади сестер медичних, лаборанта, статистика медичного, помічника лікаря-епідеміолога та інших працівників відповідної категорії.Також наявні 12,25 вакантної шт. одн. молодшого медичного персоналу. Окрім того, вакантними залишаються 29,00 шт. одн. інших посад, зокрема керівного, адміністративного, господарського та іншого персоналу, а також окремих фахівців, серед яких клінічні психологи, фізичні терапевти, фармацевти, соціальні працівники, працівники бухгалтерської та економічної служб тощо.Таким чином, загальна кількість вакантних посад за наведеним штатним розписом становить 106,25 шт. одн., причому найбільша кількість незаповнених посад припадає на лікарський та середній медичний персонал.За таких умов обмежується можливість своєчасного проведення діагностики, здійснення корекційної та реабілітаційної роботи, а також повноцінної реалізації мультидисциплінарного підходу до лікування та супроводу осіб з психічними розладами. Це може негативно впливати на якість надання психіатричної допомоги, ефективність лікувально-реабілітаційних заходів та реалізацію права пацієнтів на отримання комплексної медичної, психологічної та соціальної допомоги.Відповідно до статті 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога має надаватися на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, доступності, а також відповідно до сучасного рівня наукових знань, з необхідністю і достатністю заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації. Стаття 5 цього Закону передбачає державні гарантії, зокрема надання діагностичної, консультативної, лікувальної та реабілітаційної допомоги.Відповідно до пункту 42 Стандартів ЄКЗК (CPT/Inf (98) 12) кадрові ресурси психіатричних закладів мають бути достатніми за кількістю, категоріями працівників, досвідом та рівнем підготовки. ЄКЗК наголошує, що дефіцит персоналу може суттєво перешкоджати забезпеченню належного лікування та створювати ситуації підвищеного ризику для пацієнтів.Таким чином, наявний кадровий дефіцит створює ризики неналежного та несвоєчасного надання медичної допомоги, обмежує можливості проведення повноцінної лікувально-реабілітаційної роботи та реалізації мультидисциплінарного підходу.

У ході відвідування встановлено, що в окремих відділеннях лікарні не забезпечено належних умов для вільного та безпечного пересування маломобільних пацієнтів, зокрема осіб із порушеннями опорно-рухового апарату (фото 13).Крім того, у відділеннях виявлено архітектурні бар’єри, зокрема наявність високих сходів і порогів, а також відсутність пандусів, підйомників та інших технічних засобів доступності.Відповідно до пункту 34 Стандартів ЄКЗК у психіатричних закладах мають бути забезпечені належні умови для пересування пацієнтів, у тому числі осіб із обмеженою мобільністю.ДБН В.2.2-10:2022 «Заклади охорони здоров’я. Основні положення» встановлюють вимоги до організації безпечного середовища у закладах охорони здоров’я.Зазначені недоліки унеможливлюють або суттєво ускладнюють самостійне пересування маломобільних осіб, створюють додаткові ризики травмування та свідчать про недотримання принципів безбар’єрності та інклюзивності середовища у закладі охорони здоров’я. {{img:3012}}

У деяких відділеннях закладу в палатах пацієнтів відсутні двері (фото 15). Унаслідок цього не забезпечується належне відокремлення палат від коридорного простору та інших приміщень відділення, що обмежує можливість пацієнтів усамітнитися та створити власний особистий простір під час перебування у закладі.Відсутність дверей у палатах не забезпечує належного рівня приватності пацієнтів, зокрема під час відпочинку, сну, переодягання, проведення гігієнічних процедур та інших повсякденних дій. Відкритий доступ до палат також створює можливість постійного візуального спостереження за пацієнтами іншими пацієнтами, відвідувачами та працівниками закладу без об’єктивної необхідності.Відповідно до статті 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається, зокрема, на основі принципів гуманності та додержання прав людини і громадянина. Статтею 25 цього Закону передбачено право особи на поважливе і гуманне ставлення, що виключає приниження честі та гідності людини, а також право на одержання психіатричної допомоги у найменш обмежених відповідно до її психічного стану умовах.ДБН В.2.2-10:2022 встановлюють вимоги до організації палат у закладах охорони здоров’я. Зокрема, пунктом 8.2.11.5 передбачено, що палати психіатричного відділення мають гарантувати безпечне перебування пацієнтів та відповідати вимогам ДБН В.2.2-40. Пункт 8.3.2.7 передбачає організацію в палаті окремої зони пацієнта, яка включає, зокрема, ліжко, приліжкові меблі та інші предмети, призначені для його виключного або тимчасового користування.Крім того, пункт 34 Стандартів ЄКЗК наголошує на необхідності створення позитивного терапевтичного середовища, достатнього особистого простору та умов, що не порушують приватність пацієнтів.Таким чином, відсутність дверей у палатах призводить до фактичного обмеження можливості пацієнтів контролювати доступ до свого особистого простору та забезпечувати приватність під час перебування у закладі, що не відповідає принципам гуманності та додержання прав людини при наданні психіатричної допомоги. {{img:3015}}

У деяких палатах відділень відсутні приліжкові тумби, стільці та шафи для зберігання речей пацієнтів (фото 16), що не забезпечує належних умов перебування пацієнтів.Відповідно до пункту 8.3.2.7 ДБН В.2.2-10:2022 площа палати має бути розрахована, зокрема, на розташування ліжка з можливістю підійти до нього з трьох боків, столу для прийому їжі зі стільцями за кількістю місць у палаті та місця для зберігання речей. Цим же пунктом визначено поняття зони пацієнта, до якої належать, зокрема, приліжкові меблі та інше обладнання, призначене для пацієнта.Пункт 34 Стандартів ЄКЗК також наголошує на необхідності створення позитивного терапевтичного середовища та забезпечення пацієнтів тумбочками біля ліжок, шафами для одягу та достатнім особистим простором.Відсутність зазначеного обладнання обмежує можливість пацієнтів належним чином зберігати особисті речі, організовувати власний простір та користуватися необхідними предметами повсякденного вжитку.Таким чином, неналежне оснащення палат негативно впливає на умови перебування пацієнтів та не відповідає підходам до створення належного терапевтичного середовища. {{img:3014}}

Під час відвідування встановлено, що у ванних кімнатах та санітарних вузлах відсутні двері та шторки, які забезпечували б можливість усамітнення пацієнтів під час проведення санітарно-гігієнічних процедур. У зв’язку з цим пацієнти фактично позбавлені належного рівня приватності під час користування душовими та ванними приміщеннями (фото 17, 18).Відсутність засобів для візуального відокремлення особи під час прийняття душу або інших гігієнічних процедур може створювати відчуття незахищеності, дискомфорту та приниження гідності.Відповідно до статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» пацієнти мають право на поважливе і гуманне ставлення, що виключає приниження честі та гідності людини.Крім того, встановлено недостатню кількість протиковзких килимків у ванних кімнатах. Вологе покриття підлоги у санітарно-гігієнічних приміщеннях підвищує ризик посковзнутися, впасти та отримати травму. Такий ризик є особливо суттєвим для пацієнтів із порушеннями координації рухів, зниженою мобільністю, ослабленим фізичним станом або іншими особливостями, що можуть ускладнювати безпечне пересування.Таким чином, неналежне облаштування ванних кімнат у частині забезпечення приватності та протиковзкої безпеки створює умови, за яких не забезпечується належний рівень поваги до гідності пацієнтів, їхньої приватності та безпеки під час користування санітарно-гігієнічними приміщеннями. {{img:3016}} {{img:3017}}

Під час спілкування з медичними працівниками з’ясовано, що заклад має потребу в додатковому забезпеченні лікарськими засобами, що може негативно впливати на своєчасність, безперервність та належну якість медичної допомоги пацієнтам (фото 9).Відповідно до статті 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я кожен громадянин має право на кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів. Статтею 8 Основ передбачено державні гарантії щодо надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів.Крім того, стаття 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає гарантії безоплатного надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та забезпечення їх лікарськими засобами у встановленому законодавством порядку.Недостатня забезпеченість закладу лікарськими засобами може призводити до відтермінування призначеного лікування, необхідності заміни лікарських засобів, переривання терапії або неможливості своєчасного проведення необхідних лікувальних заходів.Таким чином, неналежне забезпечення закладу необхідними лікарськими засобами створює ризик порушення права пацієнтів на доступну, своєчасну та належну медичну допомогу і може негативно впливати на безперервність лікувального процесу. {{img:3008}}

Під час відвідування виявлено, що у закладі відсутнє спеціально обладнане приміщення для проведення заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції пацієнтів, що не забезпечує належних умов для законного, безпечного та контрольованого застосування таких заходів.Відповідно до статті 8 Закону України «Про психіатричну допомогу» заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, застосовуються лише за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра або іншого визначеного медичного працівника і лише у випадках, коли всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що становлять безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про форму та час застосування таких заходів обов’язково робиться запис у медичній документації.Детальний порядок застосування таких заходів визначений Правилами застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затвердженими наказом МОЗ від 24.03.2016 № 240 (далі – Правила). Правила регламентують підстави, порядок, умови застосування та документування фізичного обмеження та ізоляції; наказом також затверджені форми протоколу та журналу реєстрації таких випадків.Зокрема, ізоляція застосовується щодо особи, яка за своїм психічним станом становить безпосередню небезпеку для себе або інших осіб, з метою унеможливлення суспільно небезпечних дій та надання медичної допомоги. Фізичне обмеження не може застосовуватися у присутності інших пацієнтів, які страждають на психічні розлади, а також із використанням ліжка з панцерною сіткою. Такі вимоги також узгоджуються з підходами Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі – ЄКЗК) щодо мінімізації застосування засобів обмеження та недопущення їх використання у спосіб, що може принижувати гідність пацієнта.Відсутність спеціально обладнаного приміщення для ізоляції та проведення заходів фізичного обмеження ускладнює забезпечення приватності пацієнта, безпеки під час застосування такого заходу, постійного медичного спостереження та належного документування кожного випадку.З огляду на те, що фізичне обмеження та ізоляція є заходами, які істотно обмежують фізичну свободу людини, їх застосування у неналежно облаштованому приміщенні створює ризики приниження людської гідності, заподіяння фізичної або психологічної шкоди та свавільного застосування обмежувальних заходів.Таким чином, відсутність спеціально обладнаного приміщення для ізоляції та проведення заходів фізичного обмеження свідчить про неналежну організацію процедури застосування обмежувальних заходів та створює ризики порушення права пацієнтів на повагу до гідності, фізичну недоторканність та захист від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

У порушення вимог Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у закладах охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ від 16.12.2003 № 584, у маніпуляційному кабінеті одного з відділень виявлено лікарський засіб, термін придатності якого закінчився (фото 10).Вимоги щодо недопущення до обігу лікарських засобів із закінченим терміном придатності також враховуються під час державного контролю якості лікарських засобів.Виявлення протермінованого лікарського засобу безпосередньо у приміщенні, де здійснюється підготовка та проведення медичних маніпуляцій, свідчить про неналежну організацію контролю за термінами придатності лікарських засобів та недотримання встановлених вимог щодо їх зберігання і своєчасного вилучення з використання.Наявність такого лікарського засобу у маніпуляційному кабінеті створює ризик його помилкового застосування під час надання медичної допомоги, що може негативно вплинути на безпеку пацієнта та ефективність лікування.Відповідно до законодавства термін придатності лікарського засобу – це час, протягом якого лікарський засіб не втрачає своєї якості за умови належного зберігання. Після його закінчення не може гарантуватися відповідність препарату встановленим вимогам щодо якості.Лікарські засоби, які не підлягають подальшому використанню, мають бути своєчасно вилучені з обігу, відокремлені від придатних до застосування лікарських засобів та надалі списані, утилізовані або знищені у встановленому порядку.Таким чином, факт зберігання протермінованого лікарського засобу у маніпуляційному кабінеті свідчить про недоліки у системі внутрішнього контролю та обліку лікарських засобів і створює потенційний ризик для життя та здоров’я пацієнтів. {{img:3009}}

У лікарні відсутнє належним чином облаштоване приміщення для тимчасового зберігання медичних відходів, що не відповідає вимогам Державних санітарних норм та правил «Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров’я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів», затверджених наказом МОЗ від 31.10.2024 № 1827, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2024 за № 1938/43283 (фото 11, 12).Відповідно до пункту 9 розділу I небезпечні медичні відходи мають зберігатися у приміщенні тимчасового зберігання, доступ до якого сторонніх осіб має бути виключений. Нормами також визначені вимоги до організації такого приміщення та розміщення в ньому необхідного інвентарю, засобів індивідуального захисту, пакетів і контейнерів для відходів.Відсутність належно облаштованого приміщення для тимчасового зберігання медичних відходів створює ризики їх неналежного збирання та зберігання, контакту з пацієнтами і персоналом, поширення інфекційних агентів та виникнення санітарно-епідемічних ризиків.Таким чином, недотримання вимог щодо організації тимчасового зберігання медичних відходів створює ризики для санітарно-епідемічного благополуччя та безпеки пацієнтів і працівників закладу. {{img:3010}} {{img:3011}}

Під час відвідування встановлено, що у закладі відсутня окрема зона (приміщення) для карантинного зберігання лікарських засобів, у тому числі препаратів, які потребують додаткової перевірки, повернення, відкликання або тимчасового вилучення з обігу.Відповідно до Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у закладах охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ від 16.12.2003 № 584, у закладі має бути організована система зберігання та контролю якості лікарських засобів, яка забезпечує недопущення до використання препаратів, що не відповідають установленим вимогам.Засоби, які підлягають додатковому контролю, поверненню, відкликанню або не можуть бути використані, повинні бути чітко ідентифіковані та відокремлені від лікарських засобів, дозволених до застосування.Відсутність належно визначеної карантинної зони створює ризик змішування препаратів, які підлягають додатковому контролю або вилученню, з лікарськими засобами, дозволеними до використання, що може призвести до їх помилкового застосування.Таким чином, відсутність належно організованої карантинної зони свідчить про недоліки у системі зберігання та контролю якості лікарських засобів і створює ризики для безпеки пацієнтів.

У закладі наявні ліжка з панцерними сітками (фото 14). Використання таких ліжок у закладах з надання психіатричної допомоги не відповідає сучасному підходу до забезпечення гідних та безпечних умов перебування пацієнтів. ЄКЗК наголошує на необхідності продовжувати докладати зусиль для подальшого зменшення кількості ліжок із сітками, які досі використовуються у психіатричних закладах.Крім того, відповідно до Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції, затверджених наказом МОЗ від 24.03.2016 № 240, фізичне обмеження не застосовується із використанням ліжка з панцерною сіткою.Наявність таких ліжок формує інституційне середовище, яке може сприйматися як каральне та таке, що не відповідає принципам гуманності, поваги до людської гідності та сучасним підходам до психіатричної допомоги. {{img:3013}}

У відділеннях лікарні, у доступних для пацієнтів місцях, відсутні інформаційні стенди або інші інформаційні матеріали з актуальною та доступною для ознайомлення інформацією про права пацієнтів, порядок їх реалізації, а також контактними даними посадових осіб, відповідальних за приймання та розгляд звернень і скарг.Відсутність такої інформації ускладнює можливість пацієнтів своєчасно отримати відомості про порядок захисту своїх прав, визначити, до кого саме необхідно звернутися у разі порушення їхніх прав або неналежного надання медичної допомоги, а також скористатися передбаченими законодавством механізмами подання заяв, звернень і скарг.Відповідно до статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги. Стаття 29 цього Закону покладає на власника закладу з надання психіатричної допомоги обов’язок ознайомлювати осіб із законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку, а також адресами та телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, до яких особа може звернутися у разі порушення її прав.Крім того, стаття 40 Конституції України гарантує кожному право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до відповідних органів та посадових і службових осіб.Окремо слід зазначити, що чинний наказ МОЗ від 26.04.2017 № 459 передбачає розміщення у закладах охорони здоров’я інформаційних стендів у місцях вільного доступу пацієнтів та відвідувачів і в кожному відділенні, де перебувають стаціонарні хворі, хоча цей порядок стосується насамперед інформації про наявність лікарських засобів, медичних виробів та інших матеріальних ресурсів.Таким чином, відсутність доступної інформації про права пацієнтів та порядок їх захисту обмежує можливість пацієнтів ефективно реалізовувати та захищати свої права і свідчить про неналежне виконання закладом обов’язку щодо інформування осіб, які отримують психіатричну допомогу. ІІІ. Рекомендації